«Вічне й живе Шевченкове слово»

Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до  нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща  слава українського народу. У його особі український народ ніби об'єднав найкращі сили  й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар,  тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса  оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро  любити свій народ, свою Україну.

В День народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря. 

В Борисівській сільській бібліотеці цього дня пройшла година поезії, де молодь разом з бібліотекарем декламували вірші великого поета, та згадували окремі сторінки з його життя.

Він був сином мужа, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові світи і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого. 

Т.Г. Шевченкj – славний син українського народу,  сьогодні як живий говорить він із своїми наступниками. Його слово живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне. 

Ти постаєш в ясній обнові, 

Як пісня линеш, рідне слово. 

Ти наше диво калинове. 

Кохана материнська мово .

Плекаймо в серці кожне ,

Прозоре диво калинове .

Хай квітне червоно слово 

В сім ї великій, вольній , новій.