«Якщо на Землі є пекло…»

11 квітня за ініціативою ООН в світі відзначають Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів. У багатьох країнах 11 квітня, в Міжнародний день визволення в'язнів концтаборів, проходять зустрічі, покладання квітів на місця, де стояли мури таборів, та на могили загиблих в'язнів.

Друга світова війна завершувалась у Європі весною 1945 року перемогою над гітлерівською Німеччиною, командування якої в агонії приймало ще одне злочинне рішення - знищити в'язнів концтаборів. В березні 1945 року німецьке командування й основна частина охорони втекли з табору перед загрозою бути схопленими американськими військами. У такій складній ситуації 11 квітня 1945 року в'язні найбільшого концентраційного табору Бухенвальду підготували й підняли збройне повстання - безпосередньо перед прибуттям американців.  Коли в концтабір Бухенвальд увійшли американські війська, повсталі вже перебрали на себе контроль над табором смерті.

Передові загони радянських і союзних військ, які визволяли місто, підтримали повстанців. Від неминучої смерті було врятовано майже сто тисяч полонених. Пізніше, до 30 квітня, були звільнені також в'язні Заксенхаузена, Равенсбрюка, Дахау. 

Підраховано, що в Дахау, Бухенвальді, Освенцімі загинуло 12 млн людей із 30 країн світу. Серед загиблих було багато дітей. До армії колишніх в'язнів можна зарахувати й тисячі в'язнів радянських концтаборів. 
11 квітня — день входження американців на територію Бухенвальду — і був прийнятий як дата, коли відзначається «Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів». Після переходу табору під юрисдикцію СРСР табір було долучено до системи концентраційних таборів НКВС, а 1948 повністю інтегровано в систему ГУЛАГ.

Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.

За роки другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них 5 мільйонів - громадяни Радянського Союзу.

З нагоди пам’яті цієї дати в Борисівській сільській бібліотеці пройшла історична година «Якщо на Землі є пекло…»

Пам’ятаймо усіх жертв нацизму – закатованих в’язнів і всіх загиблих в ті далекі роки Великої Вітчизняної війни!

Прості правила здоров’я

Більшість людей мало знають про своє тіло, особливості його будови і функції і  про здоров'я – головну цінність людини. Через це людина здійснює безліч помилок, деколи фатальних, яких легко можна уникнути, якщо знати себе. Людина володіє величезними можливостями для адаптації до зовнішнього середовища, в той же час вона дуже вразлива, схильна до чисельних небезпек і захворювань. Сучасна медицина нестримно розвивається, але її увага направлена в основному на лікування вже хворої людини до її максимально можливого одужання, а питання профілактики, тобто запобігання захворюванням – це завдання кожного з нас .

Для того, щоб змінити існуючу ситуацію, не потрібно збільшувати кількість медичних установ, а кожному необхідно прагнути дізнатися якомога більше інформації про здоровий спосіб життя і, дотримуючись його правила, зберігати своє здоров'я. Така тема обговорювалась на годині корисних порад в Борисівській сільській бібліотеці в квітні місяці. Молодь, що була присутня в бібліотеці активно підключилася до обговорення різноманітних питань, що піднімала в цей час бібліотекар. Розповідали про свій досвід та навіть ділились своїми успіхами в спорті та веденні здорового способу життя з однолітками.

«Торгівля людьми або «біле рабство»

Міжнародний день пам'яті жертв рабства та трансатлантичної работоргівлі (International Day of Remembrance of the Victims of Slavery and the Transatlantic Slave Trade) відзначається щорічно 25 березня на протязі кількох останніх років. Відповідна резолюція Генеральної асамблеї вийшли 17 грудня 2007 року.

Рабство є безпрецедентною трагедією і однією з найтемніших сторінок людської історії. Незважаючи на те, що рабство було скасовано і засуджено на міжнародному рівні, воно, як і раніше, існує в нових формах і зачіпає сьогодні мільйони людей в усьому світі.

У світі процвітає работоргівля. Йдеться не про страшний період рабства у прадавні часи. Серед найголовніших порушень прав людини у сучасному світі актуальним залишається злочин, який має багато назв: “біле рабство”, “торгівля людьми”, “контрабанда людей”...          Торгівля людьми є однією із сфер кримінального бізнесу, що розвивається найбільш стрімкими темпами. Вона приносить мільйонні прибутки, поступово витісняючи собою торгівлю зброєю та наркотиками.

Рабство в Україні — малодосліджена тема, насамперед тому, що про нього збереглося дуже мало прямих свідчень. Це пояснюється тим, що інформаційний вакуум є одним з ефективних інструментів насильства, який забезпечував соціальну маргіналізацію раба, морально-психологічний тиск із метою контролю, примусу та забезпечення лояльності. Ганебність рабства, презирство до раба – це наслідки соціальної маргіналізації, через які не афішувався і рабський стан представників правлячих еліт (у країнах, де практикувалося елітне рабство). Ігнорування рабства з боку сучасної історіографії підігрівається успадкованою від минулого зневагою до рабства, яка відповідає прагненню "патріотичної" історіографії до створення позитивної візії минулого України. 

Але про це не можна мовчати! Саме про це йшлося на бесіді «Торгівля людьми або «біле рабство» 25 березня в Борисівській сільській бібліотеці.  

Метою бесіди було зберігати пам'ять про трансатлантичну торгівлю людьми та рабство, а також роз'яснити майбутнім поколінням причини і наслідки цих явищ. Не менш важлива мета — донести до відома всіх присутніх інформацію про небезпеку, яку несе расова дискримінація. 

"Державний герб України"

 Державний Герб — це символ, який презентує певну країну як суверенну незалежну державу. Інакше кажучи — це її офіційна емблема, яку зображають на офіційних документах, печатках, грошових знаках держави.

Державний герб України – один із трьох офіційних символів нарівні з прапором і гімном. Малий державний герб затверджений 19 лютого 1992 року.

На початку весни, 22 березня, Україна відмічає День Державного гербу України.

Сьогодні низка людей сприймає звичний золотий тризуб на синьому фоні як щось всім відоме та невід'ємне від нашої держави, але не кожен знає історію його виникнення.

За часів Русі-України тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Київський князь Володимир Великий карбував тризуб на монетах. Він має велику історію, і саме про герб України, його історію розповідала завідуюча Борисівської бібліотеки під час історичного екскурсу "Державний Герб України - закодоване повідомлення від наших предків.

 «Вічне й живе Шевченкове слово»

Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до  нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща  слава українського народу. У його особі український народ ніби об'єднав найкращі сили  й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар,  тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса  оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро  любити свій народ, свою Україну.

В День народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря. 

В Борисівській сільській бібліотеці цього дня пройшла година поезії, де молодь разом з бібліотекарем декламували вірші великого поета, та згадували окремі сторінки з його життя.

Він був сином мужа, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові світи і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого. 

Т.Г. Шевченкj – славний син українського народу,  сьогодні як живий говорить він із своїми наступниками. Його слово живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне. 

Ти постаєш в ясній обнові, 

Як пісня линеш, рідне слово. 

Ти наше диво калинове. 

Кохана материнська мово .

Плекаймо в серці кожне ,

Прозоре диво калинове .

Хай квітне червоно слово 

В сім ї великій, вольній , новій. 

Соборність

(історична довідка)

22 січня, Україна відзначає 100 років із Дня Соборності. У цей день відбувся Акт Злуки Української Народної Республіки і Західної Народної Республіки в єдину державу.

ПЕРЕДУМОВИ ОБ'ЄДНАННЯ

Після розпаду Київської Русі українські землі протягом століть були розділені між собою і їх об'єднанням практично займалися українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко та Пилип Орлик. Україна згодом була розтаскана між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією та Австро-Угорщиною. В українців не було єдиної країни з одним правителем. Тому територіальна єдність була вкрай важливою на рівні національного інтересу. І саме 100 років тому Україна вийшла на міжнародну політичну арену як світська держава зі своїм державно-правовим актом.

На жаль, вже понад 100 років ця ідея досі для нас актуальна, адже Україна сьогодні також бореться за свою територіальну єдність. Попри те, що Росія анексувала Крим та захопила частину Східної України силою під прикриттям так званих "ДНР" та "ЛНР", українська держава щодня показує, що має право на існування окремо від всіх сусідніх держав. Україна має свою багату історію, унікальну та милозвучну мову, а також єдину і незалежну церкву.

ЯК ВІДБУВАВСЯ АКТ ЗЛУКИ

Саме період розвалу монархії у Росії і перехід до радянського режиму дав можливість Україні вдихнути на повні груди і розвернути політику об'єднавчої ідеї на національному рівні. Проголошення злуки двох частин України було назначено на першу річницю створення четвертого універсалу про повну незалежність України, тобто 22 січня 1919 року.

Архівні свідчення говорять, що тоді в усіх церквах відправляли богослужіння, в Києві всі вулиці були прикрашені національними синьо-жовтими прапорами та гербами. День тоді був сонячним із легким січневим морозом. Головні урочистості проголошення злуки проходили на Софійській площі. Тоді вперше за 600 років цей день став реальним кроком до об'єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні. Споконвічна мрія українського народу про незалежну та соборну національну державу майже реалізувалася.

ЧОМУ УКРАЇНІ НИНІ 30, А НЕ 100 РОКІВ

Зрозуміло, що Московія не мала в планах втрачати великий шмат підконтрольній їй території українських земель. Об'єднання України у 1919 році відбулося лише юридично та політично, проте державного об'єднання так і не відбулося. Тоді в щойно створеній Українській Народній Республіці розпочалася більшовицька експансія.

Голова Директорії УНР Симон Петлюра йде на важкий крок. Перед ним стояла дилема: або втратити все, або пожертвувати частиною і через союз із Польщею вибороти для України незалежність, отримати підтримку держав Антанти, об’єднати сили УНР та Польщі для боротьби проти головної загрози – Росії.

21 квітня 1920 року був підписаний Варшавський договір згідно з яким Польщі передавалася Галичина, Холмщина, Підляшшя, й Західна Волинь. Натомість сусідня країна мала визнати Директорію УНР, очолюваної Симоном Петлюрою, та надати військову допомогу проти більшовицького уряду Росії.

Зрештою, польсько-український союз призвів до чергової зради з боку Польщі, котра під час укладання Ризького миру порозумілася з більшовицькою Москвою, зігнорувавши уряд УНР та його вимоги, і віддавши колишнього союзника на поталу мілітарно сильнішому ворогові. Історія розказує, що українські землі знову були розділені між сусідніми країнами і лише у 1939 році відбулося перше святкування Дня Соборності України.

Відбулося це у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час – автономній республіці Чехословаччині. Через 20 років після проголошення УНР. 30 тисяч людей з’їхалось до столиці КАРПАТСЬКОЇ України з усіх куточків країни.

КІНЕЦЬ РАДЯНЩИНІ.

21 січня 1990 року патріотичні сили організували "живий ланцюг" між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. За різними оцінками, участь в акції взяли від пів до трьох мільйонів українців.

Офіційно Україні лише 27 років, втім кожен українець знає, що Україна – одна з найдавніших держав у Європі. Від князів, козаків і до найсвітліших умів країни, українці століттями виборювали право на незалежне існування. Віками український народ був розірваний і перебував у неволі різних країн, які хотіли захопити на диво унікальну країну з її природними ресурсами та культурою. Сьогодні ми, на жаль, досі щодня виборюємо право на існування. Втім, найголовніша зміна в Україні вже сталася. Нині українці знають, що лише разом можна перемогти будь-якого ворога

«Заповідними місцями Татарбунарщини»

Нещодавно користувачі Борисівської бібліотеки  побували на «ЕКО-зустрічі» «Заповідними місцями Татарбунарщини».

За допомогою листівок «Нам із землею разом жити!» завідуюча бібліотеки намагалася донести до оточуючих інформацію про те, що кожен має усвідомити себе частинкою Землі, до роздумів над екологічними проблемами краю. А перехрестя думок «Заповідними місцями Татарбунарщини» відправило присутніх в уявну подорож туристичними маршрутами Татарбунарського району.

Бібліотекар розповіла про озеро Сасик на березі, якого знаходиться рідне село та про його екологічні проблеми. Також розповіла про систему озер Шагани-Алібей-Бурнас. Озера переходять одне в одне і входять до складу національного парку "Тузлівські лимани". Сьогодні це найбільш збережені та незаймані озера в Україні.

Тут завжди можна зустріти багато навколоводних та водоплавних птахів, серед яких пелікани. Після виходу на екрани фільму Еміра Кустуріци "Пелікан", охочих побачити цих велетнів у природі стало значно більше, ніж будь-коли раніше. 

Також саме в Татарбунарському районі знаходяться одні з найбільших курганів - Траянові вали, які на даний час є найменш дослідженні, що відкриває для вчених та любителів археології цікаві перспективи.

Після обміну враженнями гості заходу дійшли висновку, що у таких мальовничих куточках рідного краю варто побувати наяву, щоб насолодитись їхньою красою.