«Торгівля людьми або «біле рабство»

Міжнародний день пам'яті жертв рабства та трансатлантичної работоргівлі (International Day of Remembrance of the Victims of Slavery and the Transatlantic Slave Trade) відзначається щорічно 25 березня на протязі кількох останніх років. Відповідна резолюція Генеральної асамблеї вийшли 17 грудня 2007 року.

Рабство є безпрецедентною трагедією і однією з найтемніших сторінок людської історії. Незважаючи на те, що рабство було скасовано і засуджено на міжнародному рівні, воно, як і раніше, існує в нових формах і зачіпає сьогодні мільйони людей в усьому світі.

У світі процвітає работоргівля. Йдеться не про страшний період рабства у прадавні часи. Серед найголовніших порушень прав людини у сучасному світі актуальним залишається злочин, який має багато назв: “біле рабство”, “торгівля людьми”, “контрабанда людей”...          Торгівля людьми є однією із сфер кримінального бізнесу, що розвивається найбільш стрімкими темпами. Вона приносить мільйонні прибутки, поступово витісняючи собою торгівлю зброєю та наркотиками.

Рабство в Україні — малодосліджена тема, насамперед тому, що про нього збереглося дуже мало прямих свідчень. Це пояснюється тим, що інформаційний вакуум є одним з ефективних інструментів насильства, який забезпечував соціальну маргіналізацію раба, морально-психологічний тиск із метою контролю, примусу та забезпечення лояльності. Ганебність рабства, презирство до раба – це наслідки соціальної маргіналізації, через які не афішувався і рабський стан представників правлячих еліт (у країнах, де практикувалося елітне рабство). Ігнорування рабства з боку сучасної історіографії підігрівається успадкованою від минулого зневагою до рабства, яка відповідає прагненню "патріотичної" історіографії до створення позитивної візії минулого України. 

Але про це не можна мовчати! Саме про це йшлося на бесіді «Торгівля людьми або «біле рабство» 25 березня в Борисівській сільській бібліотеці.  

Метою бесіди було зберігати пам'ять про трансатлантичну торгівлю людьми та рабство, а також роз'яснити майбутнім поколінням причини і наслідки цих явищ. Не менш важлива мета — донести до відома всіх присутніх інформацію про небезпеку, яку несе расова дискримінація.